Бандура — український народний струнно-щипковий музичний інструмент

Існує кілька гіпотез щодо походження української бандури. Вірогідно, вона еволюційно пов’язана з кобзою, а не з гуслями. Давньоруські гуслі мали невелику кількість струн (4—5), на яких грали брязканням (рос. бряцаньем). Такий спосіб гри, притаманний балалайці, не зафіксований в Україні. До речі, як не знайдено жодного зразка самих давньоруських гусель. Після об’єднання з Литовським князівством (1321 р.) орієнтація русинських земель була спрямована на західну культуру. Імперська культурологічна асиміляція почалася з кінця XVIII ст., коли багатострунний український музичний інструмент «бандура» вже сформувався і побутував (1740 р.).

На користь тези про походження бандури від кобзи говорять такі факти:

-У XIX ст. бандури були симетричні, що притаманне лютнеподібним інструментам;
-Основні струни розміщені на корпусі бандури називаються -«ПРИСТРУНКИ», тобто як частина струн при основних струнах на грифі;
функціональні назви струн на грифі кобзи подекуди збереглися на бандурах;
-Спільність традиційного репертуару та форм діяльності кобзарів та бандуристів;
-Конструктивні незручності для виконання на приструнках бандури «думового ладу» у порівнянні з абсолютною зручністю його гри на грифі кобзи. Поява бандури як інструмента гомофонно-гармонійної музичної формації не могло відбутися раніше появи та формування самої системи у європейській музиці.

Бандура — український народний струнно-щипковий музичний інструмент