Історія українського борщу

Українці з давніх часів вважаються миролюбною нацією, яка в пріоритеті ставила питання про здорове та стабільне харчування. Тому пращури мали майстерні навички в хліборобстві, тваринництві, займалися також бджільництвом, рибальством, збиральництвом.

Тому, маючи різноманіття інгредієнтів в повсякденному бутті, українці створюють світовий шедевр – борщ.

Перші згадки про цю страву припадають ще на час Київської Русі в XIV столітті. Слово борщ походить від старослов’янського «б’рщь» (буряк). Цей овоч є обов’язковою складовою частиною всіх борщів бо дає смак і забарвлення.

У давні часи м’ясо у борщі можна було зустріти лише на великі свята, бо свиней часто не кололи, а іншу худобу під час окупації забирали ординці – московити. Борщ готували з капустою, буряком, морквою, петрушкою, картопля з’явилася пізніше. В борщ додавали власне як буряк, так і буряковий квас, у визначні дні приправляли сметаною. Трохи пізніше для смакоти почали нарізати сальце, а після вдалих походів козаків на столі з’явився часник та різноманіття спецій.

У Росії борщ згадується в пам’ятках XVI-XVII століть – нариси про борщ можна зустріти в новгородських ямський книгах 1586 -1631 років. Ще Катерина II називала борщ своїм улюбленим блюдом і тримала при дворі окремого кухара для його приготування. Також борщ дуже любили, Олександр II, балерина Анна Павлова. Уявіть – саме український борщ, а не страву московитів — смердючі щі.
З роками ця страва пройшла еволюцію, з’явилося більше тридцяти рецептур приготування борщу.

У будь-якому випадку в кожної господині — свій борщ, свої таємниці його приготування, які зазвичай передаються з покоління в покоління. Справжній борщ, згідно з народними приказками, має бути таким густим, щоб ложка в ньому стояла, і за парою від миски за столом дітей не було видно.

Український борщ вже давно став символом нашого народу в світі, і, що також приємно, улюбленою стравою багатьох людей, незалежно від їхньої національності.

Історія українського борщу