Становлення українського національного костюма

Національний одяг українців дуже різноманітний, колоритний, вражає різноманіттям форм костюма, зручними і красивими деталями, які вдало поєднуються між собою, утворюючи своєрідний комплекс одягу, характерний для кожного регіону. Характерні риси національного костюма створювалися сторіччями, тому вони відображають історію народу, демонструють його сприйняття краси на різних етапах історії, вміння втілити свою естетичну творчість у створенні та оздобленні одягу. Для етнографів і мистецтвознавців український костюм є багатим джерелом відомостей про українську історію, культуру, взаємини в сім’ї та суспільстві, умінні висловити любов до прекрасного в оригінальних техніках і прийомах, використовуваних для декорування предметів народного костюма.

Одяг українців, як і всіх інших народів, призначався не лише для тепла і зручності в повсякденних справах. Велике значення одяг має у здійснені культових та релігійних обрядів, пов’язаних зі значними подіями в житті народу, сім’ї та кожної окремої людини. Багата, насичена подіями історія українського народу, характер українців, відбилися в особливостях одягу, який займає помітне місце у світовій етнічній культурі.

В елементах українського костюма простежується вплив інших народів, які протягом історії різною мірою взаємодіяли з українцями. Традиційний костюм заснований на одязі слов’ян, що проживали на території України, особливо в часи процвітання Київської Русі. Костюм українців представляв собою гармонійний комплекс предметів одягу, в основний склад якого входили натільний, поясний, нагрудний і верхній одягу. Доповнювали убрання головні убори, взуття, пояси й різноманітні знімні прикраси. Кожен предмет мав певне призначення, тільки йому властивий спосіб носіння, а також можливість об’єднання в комплекс з іншими предметами. Деталі одягу виготовлялися з відповідних матеріалів традиційних забарвлень, по-своєму прикрашалися.

Основу будь-якого чоловічого і жіночого українського костюма являє натільна сорочка з домотканого полотна. Чоловіки носили короткі сорочки тунікоподібної форми, з довгим рукавом і глухо закритою горловиною. Жінки шили собі довгі сорочки з більшим, ніж у чоловіків, різноманітністю крою. Сорочка могла бути тунікоподібна, з суцільнокроєними рукавами або з плечовими вставками. Поясним одягом чоловіків були штани різного крою, від шароварів до ногавиці (гачей), які шили з домашнього сукна темного або світлого кольору. Жіночий поясний одяг майже не шився, а виготовлялася з одного або двох-трьох полотен тканини, які по-особливому обмотувалися навколо стегон і закріплювалися поясом. Тканина для цього бралася домоткана однотонна або з візерунками. У різних регіонах жіночий поясний одяг значно відрізнялася формою, матеріалом, забарвленням і орнаментами.

Незважаючи на безліч деталей, запозичених від іноземних культур, одяг запорожців грунтувалася на своїх етнічних традиціях. Завдяки цьому склався самобутній український національний костюм.

Склад і особливості одягу залежали від різних причин: сезону, погоди, обрядів, побутової ситуації, соціального стану. Для великих урочистостей надягали повний комплекс одягу, по якому ясно проглядався матеріальний і сімейний статус людини, її національна та регіональна приналежність. В українському костюмі відбилася національна культура і духовність народу, в ньому закладені історичні знання і цінності.

Починаючи з XIX століття більшість українців стали носити міський одяг, поступово забуваючи рідні традиції. Однак збереглося багато документів і зразків старовинної української одягу, які можуть багато розповісти про історію та самобутню культуру українського народу. Завдяки людям, які зберегли пам’ять про національному костюмі, в наші дні відроджується інтерес до національного одягу, а разом з нею і до всієї української історії.

Становлення українського національного костюма