“Чий Крим?”: Історики спростовують міф про “споконвічно російський” півострів

Починаючи з ХІІ століття до нашої ери, Кримський півострів населяли понад десять націй і народів. Однак засоби масової пропаганди РФ, зокрема після окупації Криму, постійно нав’язують своєму населенню та світовій спільноті думку про нібито “відновлення історичної справедливості і повернення Москві споконвічно російської землі”. Так чий насправді Крим? Про це дивіться у новому випуску програми UATV “Пишемо історію”.

Історія Криму, різноманітна і незвичайна, оповита численними міфами та легендами, що й дозволяє росіянам висувати різного роду претензії на цю давню землю.

На думку українських істориків, якщо розглядати з принципів “споконвічності” та “історичного права”, то Крим треба вважати татарським. Тому що протягом 300 років у ХV-ХVІІІ століттях тут існувала татарська монархічна держава – Кримське ханство.

“Півострів населяли в різні історичні епохи різні народи та етноси. Крим, як особливий регіон, що межує зі степом, у якого є гори, вихід до моря – був дуже привабливим місцем проживання для багатьох народів, – каже історик Віктор Доценко. – В Криму проживали скіфи, сармати. Є згадки і про те, що в Криму проживали кіммерійці. У другій половині першого тисячоліття нашої ери Крим став домівкою для римлян, для візантійців. На півострові проживали тюрки, готи, гуни. Були й русичі, й представники слов’янського етносу”.

З Х століття інтерес до Причорномор’я та Криму стали проявляти київські князі. Саме в Херсонесі охрестили князя Володимира Святославовича, після чого він повернувся до Києва і в 988 році хрестив киян. За цей історичний факт і чіпляється російська історіографія.

З першої половини ХVІІІ століття почалася багаторічна агресія Російської імперії проти Кримського ханства. Мета якої, на думку істориків, полягала в ослабленні військової могутності кримських татар і в тому, щоб отримати вихід імперії до Чорного моря. 48 років Російська імперія методично знищувала життя на півострові. Національною катастрофою для Кримського ханства стало російське нашестя 1735-1739 років, під час якого великі міста були перетворені на руїни, а значна частина корінного населення була знищена.

У квітні 1918 року війська Української Народної Республіки під командуванням Петра Болбочана звільнили Крим від більшовиків. Але на вимогу Німеччини вони були змушені покинути територію півострова. У 1921 році, після звільнення Криму від білогвардійців, більшовики остаточно встановили тут свою владу. Всього під владою Російської імперії Крим знаходився 134 роки.

“Візантія, наприклад, контролювала Крим 650 років. У порівнянні з таким відрізком, зрозуміло, про споконвічно російську присутність тут ми говорити просто не можемо”, – вважає доктор історичних наук Михайло Журба.

На правах автономії восени 1921 року півострів увійшов до складу Української Радянської Республіки. Після вигнання німецьких військ з території Криму в 1944 році, радянська влада депортувала понад 190 тис. кримських татар з історичної батьківщини до віддалених регіонів Радянського Союзу. Офіційною причиною примусового переселення стало звинувачення всього кримськотатарського народу в масовому колабораціонізмі з нацистською Німеччиною.

“Тоді склалися умови для того, щоб росіяни вперше змогли сказати про те, що Крим став російським. Чому? Тому що депортація всього кримськотатарського народу призвела до того, що корінний народ, який століттями там проживав, зник з етнічної карти Криму, – зазначає Віктор Доценко. – Про нього почали забувати та робити все, щоб він ніколи туди більше не повернувся. І на його місце почали заселяти інших людей, вихідців з Нечорноземної Росії”.

Після перебування Криму близько 30 років у складі Росії, було вирішено на найвищому рівні СРСР передати його до складу України. Передача була викликана гострою господарською необхідністю, близькістю до УРСР, зручністю забезпечення півострова водою, електроенергією, продукцією з “материкової” частини УРСР, необхідністю інтенсифікації післявоєнної відбудови, сказано в указі Президії Верховної Ради СРСР. Однак всі документи про передачу зараз засекречені. А відкриття їх, на думку істориків, розкриє нам справжню історію.

Незабаром після проголошення незалежності України, восени 1991 року, ВР Автономної Республіки Крим проголосила півострів у складі України. А 1 грудня населення Кримської автономії взяли участь у Всеукраїнському референдумі. Акт про незалежність України підтвердили понад 54% населення, а в Севастополі – понад 57%. Але, залишивши в Криму свій Чорноморський флот, Росія весь час намагалася насаджувати тут сепаратистські настрої.

Повною мірою вони відновилися під час Євромайдану в Києві в кінці 2013-го – на початку 2014-го року. А 20 лютого Росія вдалася до незаконної військової окупації Криму.

“Підготовка до цієї агресії розпочалася задовго до 2014 року. Зокрема, найбільш активно – з 2010 року. А плани щодо втягування України в так звану “нову імперію російську” або “об’єднання”, яке вона створювала під своєю егідою, виявлялися, формувалися і уточнювалися весь час, починаючи з розвалу Радянського Союзу”, – зазначає військовий експерт Юрій Радковець.

“Щоб відповісти прямо на питання про те, чи є Крим частиною України, не потрібно навіть вдаватися до пошуків історичних документів, – упевнений Михайло Журба. – Оскільки існує цілий ряд державних, міждержавних актів, завірених на найвищому міжнародному рівні”.

Незмінність існуючих кордонів закріплена в документах ООН. До того ж, сама РФ підтвердила непорушність російсько-українського державного кордону в Будапештському меморандумі 1994 року про передачу Україні ядерної зброї.

Боротьба за деокупацію Криму на міжнародному рівні триває.

Спасибо за просмотр!
“Чий Крим?”: Історики спростовують міф про “споконвічно російський” півострів