Цілющі ліси й печери ченців: чим приваблює туристів Яворівський природний парк

Цей край називають Розточчям. Майже двохсоткілометровою смугою він простягається горбистим пасмом територією Польщі й України. Підносячись над лісисто-болотним Поліссям і лісостеповим Поділлям, Розточчя виступає своєрідним бар’єром між ними та Карпатами, поєднуючи риси цих трьох регіонів. На Львівщині українською частиною Розточчя опікується Яворівський національний природний парк.

“Розточчя цікаво у багатьох відношеннях. Це регіон прикордоння між Карпатами, Поділлям і Поліссям. Регіон, який поєднує риси лісостепового, гірськокарпатського та лісисто-болотного Полісся. Але, на відміну від решти території, це височина”, – розповідає кандидат географічних наук, доцент Львівського національного університету імені Івана Франка Віталій Брусак.

Тому різноманітність ландшафтів Розточчя не викликає подиву. Кожен із них яскраво виражений і має свою назву – Яневський, Дубровицький, Верхневерещецький.

Більш ніж сімома тисячами гектарів цих унікальних ландшафтів, тобто частиною українського Розточчя, опікується Яворівський національний природний парк. 20 із гаком років ці землі на Львівщині перебувають під охороною і особливим наглядом. Сьома частина площі й зовсім заповідних і недоступна людині.

Ще з доісторичних часів тут сформувався особливий природний мікроклімат і відносно теплою зимою й вологим, неспекотним літом. Такі умови привабили в ці місця десятки тисяч різноманітних видів тварин і рослин.

“Ця територія українського Розточчя понад 200 років звертає на себе увагу вчених європейського рівня. Це не випадково. Чим саме вона цікава? Насамперед, своїми ландшафтами. Їх тут 5 різновидів і кожен має свою специфіку щодо рослин, тварин і самого рельєфу. До речі, Яворівський парк включено до складу міжнародного транскордонного біосферного резервату “Розточчя” під егідою ЮНЕСКО. Це означає, що у території є певний статус і цінність”, – говорить директор Яворівського НПП Михайло Біляк.

Бук лісовий у заповідній зоні Яворівського національного парку займає майже половину всіх лісонасаджень. Родюча земля певної кислотності та велика кількість вологи створюють для нього сприятливе середовище.

Тутешні екземпляри бука вражають своїми рекордними розмірами – до 120 років більшість із них є на 16 сантиметрів ширшими, ніж їхні карпатські побратими. Володіючи таким потужним стовбуром, бук поглинає значно більше вуглекислого газу й, відповідно, так само ефективно продукує кисень.

У такому лісі повітря настільки збагачене киснем і фітонцидами (речовинами, котрі вбивають шкідливі бактерії), що може справляти навіть лікувальну дію.

Різноманітність у навколишній лісистий ландшафт вносять і несподівано виникаючі на шляху кам’яні вершини.

“Одна з версій передбачає, що ці кам’яні утворення – результат діяльності морських вод. Адже колись у цих місцях вирувало Сарматське море”, – відзначає начальниця науково-дослідного відділу Яворівського НПП Ірина Любінець.

Згодом утворилися вапнякові печери. Одна з них розташована на висоті до 4 метрів, вхід до іншої – в більш доступному місці, практично біля землі. Між собою вони не з’єднані, й у кожної з них свої виходи.

У цих печерах раніше жили монахи-відлюдники. Пізніше в цій місцевості побудували Крехівський монастир. Досі його відвідують тисячі паломників в надії поклонитися чудотворним іконам Божої Матері Верхрацькій і Миколі-Святителю, віддалившись від мирських турбот.

Спасибо за просмотр!
Цілющі ліси й печери ченців: чим приваблює туристів Яворівський природний парк