Пересопницьке Євангеліє: шедевр світової культури, який сам розповідає свою історію

Про що може розповісти давній рукопис? Найчастіше у нього немає ні автора, ні назви. Пересопницьке Євангеліє – одна з небагатьох рукописних книг, історія створення якої описана в самому рукописі.

Пересопницьке Євангеліє було написано в 1556–1561 роках у монастирі князів Заславських при церкві Святої Троїці та в Пересопницькому монастирі на Волині (зараз Ровенська область).

Із тексту Євангелія дізнаємося, що ця величезна робота була виконана двома ченцями: протопопом Михайлом Васильовичем Саноцьким і архімандритом Пересопницького монастиря Григорієм. Перекладачі подбали, щоб нащадки знали про фундаторів цієї праці, а також і їхню особисту подвижни цьку працю. Перший лишив своє ім’я в кінці кожного Євангелія: в Євангеліях від Матвія і Іоанна він назвав себе «Михаилом Ва сильевичем, протопопом Саноцким», в Євангелії від Марка – «многогрешным рабом Михаилом», а в Євангелії від Луки – «писарем Михаилом Васильевичем из Санока». Другий засвідчив свою авторську роботу такими словами: «Тыи книгы чтыри Евангелия святое устроены кроткимъ, смиреннымъ и боголюбивымъ иеромонахом Григорием Архимандритомъ Пересопницким».

Невідомо, яку освіту отримали Гри горій Пересопницький і Михайло Саноцький, але судячи із якості перекладу і приписок, вона була достатньо високою як на той час. Григорій Пересопницький і Михайло Саноцький зробили свій переклад «для лепшего выразумления люду христианского посполитого».

Рукопис Пересопницького Євангелія становить собою книгу, переплетену в дубові дошки, обтягнуті зеленим оксамитом. Написано воно чорнилами на пергаменті красивим письмом. Приписки, вставки і післямови виконані, як висловилися автори, «дробнымъ письмомъ». Заголовки написані золотою в’яззю. Під сторінками в кожному із чотирьох Євангелій відмічені червоними чорнилами так звані зачала, які пояснюють, як потрібно читати тексти в церкві. Книга складається із 63 зошитів і 960 сторінок.

Пересопницьке Євангеліє є першою в Україні церковною книгою, перекладеною із книжної церковнослов’янської на староукраїнську мову: із «языка болъгарского на мову рускую». Початок цій роботі поклали монахи Троїцького монастиря у селі Двірці (на Рів ненщині) у 1556 р., а завершили ченці Пересопницького монастиря (також на Рівненщині) у 1561 р.

Пересопницьке Євангеліє не було опосередкованим явищем, а відбивало один із етапів східнослов’янського православного самоусвідомлення, а також і становлення української мови. Звичайно, це ще не та українська мова, яку ми знаємо після Івана Котляревського. В ній багато чого зберігалося від давньоруської, помітні також впливи польської мови і навіть чеської, слова і вирази якої вживалися у польській мові до XVI ст. разом з тим перекладачі внесли у працю нові риси народної розмовної мови XVI ст., причому не лише в лексику, але й у фонетику та граматику.

Пересопницьке Євангеліє було написане в часи пошуку українцями власної культурної, мовної та релігійної ідентичності.

Дивно, але про Пересопницьке Євангеліє пам’ятали та користувались ним протягом століть. Обкладинку рукопису змінювали не менше ніж три рази. На сторінках є позначки, зроблені різними мовами, які належали до різних епох. На перших сторінках – напис українською мовою, зроблений І.Мазепою, про передачу Євангелія єпископу Переяславському. Є також написи латинською мовою, це свід чить про те, що певний час рукопис знаходився в Переяславській семінарії. Вже у ХХ ст. Євангеліє знаходилось у Полтавській бібліотеці, потім у музеї Києво-Печерської лаври.

Припускали, що в роки Великої Вітчизняної війни Євангеліє було знищено. Знайшов рукопис професор Київського університету С.І Маслов в архіві Києво-Печерської лаври в невеличкому сундучку. Чиїсь добрі руки врятували цей безцінний скарб. За ініціативою професора книгу передали до Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського.

Під час інавгурації президента України в грудні 1991 р. Пересопницьке Євангеліє було вперше використано як символ державності. На ньому присягав на вірність Україні Леонід Кравчук. Саме з того часу з’явилась традиція присягати на цій книзі Президентам України.

В історії кожного народу знайдеться небагато книг, які він через віки зберігає й відносить до особливих, знакових, символічних, вважає їх своїми реліквіями та священною па м’яткою. Пересопницьке Євангеліє належить саме до таких книг.

Пересопницьке Євангеліє: шедевр світової культури, який сам розповідає свою історію