Петро Кішка – українький герой оборони Севастополя

етро Маркович Кішка, майбутній герой Кримської війни, легендарний матрос Чорноморського флоту, з’явився на світ 22 січня 1828 року в селі Ометинці (нині Немирівського району Вінницької області). Походив він із селянської кріпацької родини, що в умовах порядків, які панували в тодішній Російській імперії, гарантувало щонайменше сповнене тяжкої праці життя. Мабуть, життя Петра склалося би так само, як і в мільйонів інших його співвітчизників, якби доля не вирішила інакше.

В юності Петро не тільки працював на землі, але й чумакував, неодноразово виїжджаючи в Крим по сіль. Маючи запальний характер, став учасником селянських заворушень, а за деякими даними – дозволив собі привселюдні критичні вислови на адресу поміщиків. І пан Казимир Яловицький вирішив віддати непокірного 21-річного кріпака в рекрути. Так Петро Кішка опинився в Севастополі, де став матросом другої статті в 30-му флотському екіпажі Чорноморського флоту.

Перші роки Петро служив на лінійних вітрильних кораблях “Силістрія” та “Ягудиїл”. Аж тут почалася Кримська, або ж Східна війна. Російська імперія вступила в конфлікт із Османською імперією, яку підтримали провідні країни світу – Велика Британія, Франція, а згодом і Сардинське королівство. 1854 року союзники здійснили висадку в Криму, почалася багатомісячна облога Севастополя. Російське командування замість того, щоб використати флот у морському бою, вирішило за краще затопити кораблі біля входу до Севастопольської бухти, щоби перекрити шлях ворожому флоту. Відтоді матроси й офіцери обороняли Севастополь на суходолі, нарівні з піхотою.

Але саме героєм сухопутної оборони Севастополя і став матрос Петро Кішка. Йому довелося служити на одній з найнебезпечніших ділянок фронту. Одного разу Петро, озброєний тільки одним ножем, зумів взяти у полон одразу трьох французьких солдатів. Іншого разу під потужним вогнем противника він виніс із поля бою тіло загиблого товариша Степана Трофимова.

Проте найбільше Кішка уславився своїми нічними вилазками на позиції та в тил ворожих військ, які він часто виконував разом із пластунами Чорноморського козацького війська. Підраховано, що Петро загалом взяв участь у 18 вилазках, неодноразово захоплював полонених і здобував важливі розвідувальні відомості.

Розповідали і про комічний епізод: якось вночі Кішка непомітно підкрався до групи французьких вояків, які готували їжу. Налякавши криком “Ура! В атаку!”, він змусив їх тікати, а сам повернувся до своїх позицій з величезним шматком трофейної яловичини.

В боях Петро Кішка двічі діставав поранення (у живіт і руку), через що довелося стати пацієнтом видатного хірурга Миколи Пирогова. За бойові заслуги Петро був нагороджений Георгіївським хрестом і медалями, отримав чин квартирмейстера (що відповідав молодшому унтерофіцеру) та подвійну надбавку до грошового утримання. Тож коли сучасна Росія згадує про “героїчну оборону Севастополя в 1854–1855 роках”, варто завжди нагадувати, що ця оборона стала можливою завдяки героїзму десятків, сотень і тисяч відважних солдатів-українців – таких як Петро Кішка, Гнат Шевченко, Андрій Бобир та інших.

Після війни Кішка на деякий час вийшов у безстрокову відпустку. Повернувся до рідного села Ометинці, одружився, займався чумакуванням – супроводжував обози до Херсона, Миколаєва, Одеси. 1863 року його знову призвали на флот під час другого Польського повстання. Тільки цього разу довелося служити на Балтиці, в Санкт-Петербурзі, у складі 8-го флотського екіпажу Балтійського флоту, брати участь у крейсерстві біля узбережжя Курляндії (нині територія Латвії).

Вийшовши у відставку, Петро Кішка працював у державному лісництві. Отримував заслужену пенсію в обсязі подвійної платні флотського унтерофіцера. Отримав у власність невелику земельну ділянку, де побудував свою садибу.

Навіть смерть Петра Кішки стала наслідком героїчного вчинку. Якось пізньої осені він помітив двох дівчат, які провалилися під кригу на ставку. Кинувся у холодну воду їх рятувати, виніс живими на берег, але сам застудився. Відтоді тяжко хворів і помер від гарячки 25 лютого 1882 року.

Похований Петро Кішка в рідному селі Ометинці, але могила до наших днів не збереглася. На його честь названо вулиці у Севастополі, Києві, Дніпрі, Вінниці, Донецьку, Макіївці, Горлівці. Йому встановлено низку пам’ятників, зокрема в Севастополі, Дніпрі та Ометинцях. Також Петра Кішку зображено на знаменитій панорамі “Оборона Севастополя” художника Франца Рубо. Зберігся й портрет Кішки, написаний живописцем Василем Тіммом – приятелем Тараса Шевченка.

Петро Кішка – українький герой оборони Севастополя