Севастополь — місто української слави

Українське місто Севастополь було засновано в 1783 році як Ахтіар, за назвою кримськотатарського села, що було розташоване на території міста. Після незаконної анексії Криму Севастополь перебуває під російською окупацією.

Факт заснування сучасного міста, який Росія приписує виключно собі, є спірним. Достеменно відомо, що Севастополь будувався на кошти південноукраїнських земель. Тобто територій, які охоплюють південну частину сучасної України: Кримській півострів, Дніпропетровську, Запорізьку, Херсонську, Миколаївську, Одеську та інші області.

Після Кримської війни 1853-1856 років, яку Росія програла, Севастополь чомусь почали називати “містом слави”. І чомусь саме російської.

“Війна була спровокована тим, що російський цар Микола І був окрилений тим успіхом, який супроводжував його в придушенні Угорської революції 1849 року. Через це він і отримав прізвисько “жандарм Європи”. І цар вирішив здійснити заповіт Петра І про вихід до незамерзаючих південних морів, і встановити контроль над чорноморськими протоками Босфором і Дарданеллами”, – розповідає доктор політичних наук, професор Володимир Головченко.

Проти цього були Австрія та Велика Британія. Їх підтримали Франція і Сардинське королівство. Невгамовні апетити Росії призвели до війни, в якій Севастополь відігравав ключову роль.

Царська Росія війну програла, втративши флот і 150 тисяч своїх підданих. Боячись, що в такому становищі не вдасться утримати далеку Аляску, цар вирішив її продати всього за 4,5 долл. за квадратний кілометр.

Кримська війна завершилася не просто поразкою Росії, а її ганьбою. У новітній історії жодна країна не продавала своїх територій. Поразка Росії у Кримській війні стала причиною глибокої кризи всього режиму, встановленого Миколою І, і прискорила його смерть. Для того, аби приховати ганьбу програшу в цій війні, щоб виправдатися за блюзнірський продаж своєї землі, Російська імперія і надала Севастополю звання “міста російської слави”.

Чим ще можна було поліпшити імідж Росії перед світовою спільнотою? Ось оборону Севастополя і згадали. Оборону Севастополя, яка тривала 349 днів і приписується виключно силі російської зброї.

“Так, в обороні Севастополя і бойових діях на Кримському півострові брали участь полки з оригінальними назвами: Якутський, Охотський, Камчатський, Селенгинський – і це Далекий Схід. Але на дві третини сформовані вони були з рекрутів, набраних з україномовного населення Київської, Подільської, Волинської губерній”, – акцентує Володимир Головченко.

Імперська історіографія чомусь забула про те, що у військових діях брали участь сформовані в Україні бойові частини. Зокрема, Волинський, Житомирський, Кременчуцький, Одеський, Подільський, Полтавський і Чернігівський полки. На боці Росії воювали південноукраїнські козацькі формування. Не менш героїчною була Петропавлівська оборона, якою керував губернатор Камчатки, українець Василь Завойко, полтавський дворянин із козацьким корінням.

Офіційна статистика свідчить – Росія в цій війні воювала переважно українськими руками: до 50% військ імперії становили солдати, матроси та офіцери українського походження. При цьому матроси-українці становили приблизно 70% Чорноморського флоту. На оборону рекрутувалися українці довколишніх південних областей. У Севастополі їх так і називали – “Грицьками”.

Єдине – командування дійсно було переважно російським. І досить невдалим, бо Севастополь у підсумку здали ворогу.

Спасибо за просмотр!
Севастополь — місто української слави